То градом сіє, то завиє вітер...

Привіт, рідненька. Як там дома? Як там діти?

В такі часи по неволі розумієш,

Як сильно хочеш жити...

Зоря зійшла. Спасибі Богу за ще одне світання.

Я відправляю SMS, можливо, вже в останнє.

Ти не сумуй, будь сильною і про дітей подбай,

Сина й доньку обійми. Усіх люблю. Прощай...

Невже для цього нас усіх народжувала мати -

Сидіти там в сирих окопах і в людей стріляти?

На наші сильні плечі випала кривава доля,

І захлинається в сльозах країна моя!

Запамʼятай назавжди,

Не плач, благаю, мамо,

Запамʼятай молодим.

Він був усім для тебе,

Йому й більш не треба,

Запамʼятай назавжди!

Пройдуть роки і згаснуть спогади про ці події,

Що внесли тисячі життів за мир та нові мрії.

Своїх героїв вже не памʼятатиме країна,

І викреслять з історії, і відновлять руїни.

Але одного разу ти знайдеш стареньке фото,

І серце стисне, як побачиш ті останні строки.

Крізь сльози пригадаєш свого власного героя,

Що заради вашого життя віддав своє.

Запамʼятай назавжди,

Не плач, благаю, мамо,

Запамʼятай молодим.

Це все заради тебе,

Та далі жити треба.

Запамʼятай назавжди!

Назавжди

Назавжди

Запамʼятай!

Назавжди

Назавжди

Запамʼятай!