І я стаю до нього ближче, Коли створюю більше, Ніж просто живу Тихе життя, Таке мене не тішить. З чистого паперу Роблю так щоб душу гріло, Тому знайду у темряві світло. І я стаю до нього ближче, Коли створюю більше, Ніж просто живу Тихе життя, Таке мене не тішить. З чистого паперу Роблю так щоб душу гріло, Тому знайду у темряві світло. Мені не важливо що кажуть про мене інші. Досить навіть того що таких людей не більшість, Я доношу свої сенси через треки й ритми, А що люди думають – не моє поле битви. Пропонуєш мені плід, Я знаю, він заборонений. Але спокуса така штука, Добре що я зараз втомлений, Не хочу бачити багно, Заносити його в дім Бо буде гуркіт і грім. І я стаю до нього ближче, Коли створюю більше, Ніж просто живу Тихе життя, Таке мене не тішить. З чистого паперу Роблю так щоб душу гріло, Тому знайду у темряві світло. І я стаю до нього ближче, Коли створюю більше, Ніж просто живу Тихе життя, Таке мене не тішить. З чистого паперу Роблю так щоб душу гріло, Тому знайду у темряві світло. Коли думи приходять Хочу знову кудись бігти, Не знаю чи повернусь звідти. Не буду озиратись, Вже пізно зупинятись, Давно почав цей шлях, Ніколи не стане колом І Не турбує страх. Коли дивишся на те що вже було, Стаєш сліпим і не бачиш, що життя тобі вже дало. Ти хочеш правди, може бути гіркою, Але кожен в житті хоче стати зіркою.